Спіронолактон

Rp.: Tab. Spironolactoni 0,025 N30
D.S. Всередину по 0,025 г 4 рази на день після їди.

Спіронолактон (верошпірон) блокує внутрішньоклітинні рецептори, з якими взаємодіє. Альдостерон підвищує виділення із сечею йонів Na+, Cl- і води, знижує екскрецію йонів К+, внаслідок чого їхня концентрація у крові підвищується. 

Препарат спричиняє магнійзберігаючий ефект, не порушуючи кислотно-лужну рівновагу. 

Спіронолактон — відносно малоактивний діуретиr. Дія препарату розвивається повільно, протягом 2—5 діб. 

Призначають пацієнтам з набряками, зумовленими порушенням серцевої діяльності внаслідок цирозу печінки, нефриту, гіпертонічної хвороби.

Побічні ефекти: нудота, пронос, сонливість, атаксія, шкірний висип, гінекомастія, явища гіпонатріємії і гіперкаліємії.

Сечогінні засоби

Сечогінні препарати, або діуретики, — це засоби, що підсилюють виведення з організму води й усувають набряки різного походження. 

Підвищення діурезу при застосуванні сечогінних засобів пов'язано з їхньою дією на сечоутворення. 

Процес утворення сечі відбувається в нирках. Структурна одиниця нирок — нефрон, який складається із судинного клубочка (2), проксимальних канальців (6), петлі нефрону, або петлі Генле (7), дистальних канальців (8) і збірних трубочок (9). 

У клубочках нирок під впливом гідростатичного тиску відбувається фільтрація рідіни, яка містить усі складові сироватки крові, за винятком білків і ліпідів.

Сечовина для ін'єкцій

Rp.: Ureae pro injectionibus 30,0
D.S. Внутрішньовенно крапельно у формі 30% розчину (готують ex tempore), розчинник - 10% розчин глюкози.

Сечовина для ін'єкцій - осмотичний діуретик, 

призначають як дегідратуючий засіб для: 

• попередження і зменшення вираженості набряку мозку; 
• токсичного набряку легень, 
• для зниження внутрішньочного тиску. 

Принцип дегідратаційної дії полягає в тому, що різке підвищення осмотичного тиску крові при введенні призводить до активного надходження у кров'яне русло рідини з тканин і органів, у тому числі з порожнин і тканин мозку й очей. 

Препарат розчиняють перед введенням в асептичних умовах, застосовуючи 30 % розчин на 10 % розчині глюкози. 

Вводять внутрішньовенно крапельно (40-60-80 крапель за 1 хв). 

Слід уникати потрапляння препарату під шкіру, оскільки це може зумовити розвиток некрозу.

Маніт

Rp.: Sol. Manniti 15% - 200 ml
D.S. Внутрішньовенно (струминно або крапельно) в дозі 1-1,5 г/кг.

Маніт - осмотичний діуретик, е високоактивним препаратом для лікування хворих 

• з набряком мозку, 
• гострою нирковою і печінковою недостатністю при збереженні фільтраційної спроможності нирок, 
• при гострій застійній глаукомі, 
• під час операцій зі штучним кровообігом.

Побічні ефекти: нудота, пронос.

Діакарб (фонурит)

Rp.: Tab. Diacarbi 0,25 N30
D.S. Всередину по 0,125-0,25 г 1-3 рази на день.

Діакарб (фонурит) — сечогінний ефект і протиепілептична дія препарату зумовлені пригніченням карбоангідрази — ферменту, що бере участь у гідратації та дегідратації вугільної кислоти. Підвищується рН сечі. 

Виділення з організму значної кількості НСО3 призводить до ацидозу. Після припинення введення препарату лужний ефект відновлюється через 1-2 доби.

Призначають хворим при набряках і асциті, що зумовлені недостатністю серцево-судинної системи і цирозом печінки, токсикозі вагітних, глаукомі, епілепсії, емфіземі легень.

Побічні ефекти: сонливість, гіпокаліємія, анорексія.

Кислота етакринова (урегіт)

Rp.: Acidi etacrynici 0,05
D.t.d.N. 10 in amp.
S. Вводити внутрішньовенно по 0,05 г. 

Кислота етакринова (урегіт) — сильний діуретик, що сприяє виведенню води з організму, йонів натрію і хлору та в меншому ступені — калію. 

Сечогінний ефект після прийому всередину розвивається через 30-60 хв (при введенні внутрішньовенно — через 15-30 хв) і триває 6-8 год. 

Призначають хворим з набряком легень, набряком мозку, за наявності набряків при недостатності кровообігу, в період підготовки до операції на серці та після неї.

Побічні ефекти: нудота, блювання, загальна слабкість, діарея, головний біль, гіпохлоремічний алкалоз і гіпокаліємія (усувається дієтою, багатою на кальцій), зниження слуху (іноді значне).

Фуросемід (лазикс)

Фуросемід (лазикс) — сечогінний засіб швидкої і сильної дії. 

Rp.: Sol.Furosemidi 1% - 2 ml
D.t.d.N. 10 in amp.
S. Внутрішньом'язово або внутрішньовенно (повільно струминно) по 20-60 мг за добу.

Після внутрішньовенного введення дія починається через 2-3 хв, триває до 2-3 год; при вживанні всередину — через 20-30 хв і триває до 6-8 год.

Застосовують в екстрених випадках: 

• при гіпертензивному кризі, 
• набряку легень, 
• набряку мозку, 
• для форсованого (прискореного) діурезу 
• при отруєннях тощо.

Побічні ефекти: гіпокаліємія, гіпохлоремічний алкалоз, загострення подагри, ортостатичний ефект, розвиток глухоти (ототоксична дія).