Етамзилат (дицинон)

Rp.:Sol.Etamsylati 12,5% – 2ml.
D. t. d. № 10 in amp.
S. Вводити внутрішньовенно краплинно з 200 мл 0,9% р-ну натрію хлориду.

Фармакотерапевтична група: коагулянти (гемостатики, антигеморагічні, кровоспинні) засоби; інгібітори фібринолізу.

Етамзилат (дицинон) — кровоспинний засіб, 

• прискорює агрегацію (склеювання) тромбоцитів; 
• знижує проникність капілярів. 

При внутрішньовенному введенні дія настає через 5-15 хв і триває 4-6 год.

Показання до застосування: кровотечі будь-якого походження. 

Побічні ефекти: не виявлені.

Транексамова кислота (сангера, тугіна)

 

Rp.: Sol. "Sangera" 10%-5 ml
D.t.d.N. 5 in amp.
S. По 1 ампулі (500 мг) 2 рази на добу внутрішньовенно краплинно.

Фармакотерапевтична група: коагулянти (гемостатики, антигеморагічні, кровоспинні) засоби; інгібітори фібринолізу.

Розчини "Дисоль", "Трисоль", "Ацесоль"

 

Збалансовані комбіновані сольові препарати (кристалоїди), які поповнюють нестачу електролітів і рідини в організмі. 

• Попереджують згущення крові, 
• попереджують розвиток ацидозу, 
• покращують капілярний кровообіг, 
• посилюють діурез, 
• виявляють антитоксичну дію.

Спирт етиловий

Rp.: Sol. Spiriti aethylici 96%-100 ml
D.S. Для стерилізації хірургічних інструментів

Спирт етиловий при місцевому застосуванні дає: 

• виражений антисептичний (бактерицидна дія проявляється при 20 % концентрації), 
• подразнювальний (у низьких концентраціях), 
• в'яжучий ефект (у високих концентраціях). 

Допомога при ГІПЕРТЕНЗИВНОМУ КРИЗІ

Надання медичної допомоги пацієнтові з неускладненим гіпертензивним кризом:

Основне завдання – попередити розвиток ускладнень. 

Необхідно обрати препарат (чи комбінацію препаратів), орієнтуючись на: 

• стан пацієнта (вік, рівень АТ, ЧСС, наявність супутньої патології); 
• досвід пацієнта щодо використання антигіпертензивних препаратів: 

1. Каптоприл - 25 мг під язик або перорально (при необхідності – повторити через 90-120 хвилин до 100 мг каптоприлу); 

2. Ніфедипін (таблетки/краплі) - 5-10 мг під язик/5 крапель (+пропранолол 20 мг для попередження рефлекторної тахікардії); 

3. Клофелін (клонідин) - 0,075-0,3 мг перорально; 

4. Анаприлін (пропранолол) - 20-40 мг сублінгвально; 

5. Фуросемід - 40 мг перорально; 

6. Дибазол (бендазол) 1 % розчин - 3-5 мл внутрішньовенно, 4–8 мл внутрішньом’язово. 

Надати обраний препарат чи комбінацію препаратів (сублінгвально/перорально).

ІНСУЛІНИ

Інсуліни — це гормональні препарати або їхні аналоги, які застосовують для лікування хворих з І типом цукрового діабету (інсулінозалежного). 

Протидіабетичні засоби

У бета-клітинах острівців підшлункової залози (Лангерганса) синтезується інсулін. 

Основна фізіологічна роль інсуліну в організмі — зниження вмісту глюкози в крові. Це відбувається за рахунок транспорту глюкози всередину клітин, посилення засвоєння її тканинами, підвищення глікогенезу (синтез глікогену з глюкози в клітинах печінки).

ГКС (глюкокортикостероїди)

Глюкокортикоїди або глюкокортикостероїди (ГКС) — гормони кіркової речовини надниркових залоз, впливають на всі види обміну речовин.

Фармакологічна дія ГКС: 

• протизапальна; 
• протиалергійна; 
• протишокова; 
• імунодепресивна (пригнічення утворення антитіл, імуногенезу); 
• антитоксична; 
• пригнічення синтезу лімфоїдної та сполучної тканини.

Протиалергійні засоби

Алергійні реакції є наслідком підвищеної чутливості (сенсибілізації) до різних речовин, що мають антигенні властивості. 

Здебільшого природа алергену лишається невизначеною, тому лікування хворих з алергійними реакціями проводять методом неспецифічної гіпосенсибілізації — тобто за допомогою препаратів, що впливають на процеси алергії незалежно від природи антигену.

Спіронолактон

Rp.: Tab. Spironolactoni 0,025 N30
D.S. Всередину по 0,025 г 4 рази на день після їди.

Спіронолактон (верошпірон) блокує внутрішньоклітинні рецептори, з якими взаємодіє. Альдостерон підвищує виділення із сечею йонів Na+, Cl- і води, знижує екскрецію йонів К+, внаслідок чого їхня концентрація у крові підвищується. 

Препарат спричиняє магнійзберігаючий ефект, не порушуючи кислотно-лужну рівновагу. 

Спіронолактон — відносно малоактивний діуретиr. Дія препарату розвивається повільно, протягом 2—5 діб. 

Призначають пацієнтам з набряками, зумовленими порушенням серцевої діяльності внаслідок цирозу печінки, нефриту, гіпертонічної хвороби.

Побічні ефекти: нудота, пронос, сонливість, атаксія, шкірний висип, гінекомастія, явища гіпонатріємії і гіперкаліємії.

Сечогінні засоби

Сечогінні препарати, або діуретики, — це засоби, що підсилюють виведення з організму води й усувають набряки різного походження. 

Підвищення діурезу при застосуванні сечогінних засобів пов'язано з їхньою дією на сечоутворення. 

Процес утворення сечі відбувається в нирках. Структурна одиниця нирок — нефрон, який складається із судинного клубочка (2), проксимальних канальців (6), петлі нефрону, або петлі Генле (7), дистальних канальців (8) і збірних трубочок (9). 

У клубочках нирок під впливом гідростатичного тиску відбувається фільтрація рідіни, яка містить усі складові сироватки крові, за винятком білків і ліпідів.

Сечовина для ін'єкцій

Rp.: Ureae pro injectionibus 30,0
D.S. Внутрішньовенно крапельно у формі 30% розчину (готують ex tempore), розчинник - 10% розчин глюкози.

Сечовина для ін'єкцій - осмотичний діуретик, 

призначають як дегідратуючий засіб для: 

• попередження і зменшення вираженості набряку мозку; 
• токсичного набряку легень, 
• для зниження внутрішньочного тиску. 

Принцип дегідратаційної дії полягає в тому, що різке підвищення осмотичного тиску крові при введенні призводить до активного надходження у кров'яне русло рідини з тканин і органів, у тому числі з порожнин і тканин мозку й очей. 

Препарат розчиняють перед введенням в асептичних умовах, застосовуючи 30 % розчин на 10 % розчині глюкози. 

Вводять внутрішньовенно крапельно (40-60-80 крапель за 1 хв). 

Слід уникати потрапляння препарату під шкіру, оскільки це може зумовити розвиток некрозу.

Маніт

Rp.: Sol. Manniti 15% - 200 ml
D.S. Внутрішньовенно (струминно або крапельно) в дозі 1-1,5 г/кг.

Маніт - осмотичний діуретик, е високоактивним препаратом для лікування хворих 

• з набряком мозку, 
• гострою нирковою і печінковою недостатністю при збереженні фільтраційної спроможності нирок, 
• при гострій застійній глаукомі, 
• під час операцій зі штучним кровообігом.

Побічні ефекти: нудота, пронос.

Діакарб (фонурит)

Rp.: Tab. Diacarbi 0,25 N30
D.S. Всередину по 0,125-0,25 г 1-3 рази на день.

Діакарб (фонурит) — сечогінний ефект і протиепілептична дія препарату зумовлені пригніченням карбоангідрази — ферменту, що бере участь у гідратації та дегідратації вугільної кислоти. Підвищується рН сечі. 

Виділення з організму значної кількості НСО3 призводить до ацидозу. Після припинення введення препарату лужний ефект відновлюється через 1-2 доби.

Призначають хворим при набряках і асциті, що зумовлені недостатністю серцево-судинної системи і цирозом печінки, токсикозі вагітних, глаукомі, епілепсії, емфіземі легень.

Побічні ефекти: сонливість, гіпокаліємія, анорексія.

Кислота етакринова (урегіт)

Rp.: Acidi etacrynici 0,05
D.t.d.N. 10 in amp.
S. Вводити внутрішньовенно по 0,05 г. 

Кислота етакринова (урегіт) — сильний діуретик, що сприяє виведенню води з організму, йонів натрію і хлору та в меншому ступені — калію. 

Сечогінний ефект після прийому всередину розвивається через 30-60 хв (при введенні внутрішньовенно — через 15-30 хв) і триває 6-8 год. 

Призначають хворим з набряком легень, набряком мозку, за наявності набряків при недостатності кровообігу, в період підготовки до операції на серці та після неї.

Побічні ефекти: нудота, блювання, загальна слабкість, діарея, головний біль, гіпохлоремічний алкалоз і гіпокаліємія (усувається дієтою, багатою на кальцій), зниження слуху (іноді значне).

Фуросемід (лазикс)

Фуросемід (лазикс) — сечогінний засіб швидкої і сильної дії. 

Rp.: Sol.Furosemidi 1% - 2 ml
D.t.d.N. 10 in amp.
S. Внутрішньом'язово або внутрішньовенно (повільно струминно) по 20-60 мг за добу.

Після внутрішньовенного введення дія починається через 2-3 хв, триває до 2-3 год; при вживанні всередину — через 20-30 хв і триває до 6-8 год.

Застосовують в екстрених випадках: 

• при гіпертензивному кризі, 
• набряку легень, 
• набряку мозку, 
• для форсованого (прискореного) діурезу 
• при отруєннях тощо.

Побічні ефекти: гіпокаліємія, гіпохлоремічний алкалоз, загострення подагри, ортостатичний ефект, розвиток глухоти (ототоксична дія).

Синтетичні антибактеріальні засоби

1. Фторхінолони (-флоксацини) — синтетичні хіміотерапевтичні засоби, похідні хінолу з атомами фтору.

Мають перевагу перед антибіотиками: 

• добре проникають у тканини, клітини; 
• мають широкий спектр протимікробної дії; 
• найбільша активність відзначена щодо грамнегативних аеробних бактерій, особливо ентеробактерій. 
• Тип дії — бактерицидний.

Гідрохлортіазид (дихлотіазид, гіпотіазид)

Rp.: Tab. Hydrochlorthiazidi 0,025 N20
D.S. Всередину по 1 таблетці зранку.

Гідрохлоротіазид (дихлотіазид, гіпотіазид) — сечогіннй препарат середньої сили дії. 

Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год і продовжується до 12 год.

Показання до застосування: для комбінованої терапії пацієнтів з гіпертонічною хворобою і набряками різного походження.

Побічні ефекти: гіпокаліємія, гіпохлоремічний алкалоз, що проявляється нудотою, блюванням, загальною слабкістю, діареєю. Розвитку цих явищ можна запобігти шляхом призначення збагаченої калієм дієти (картопля, квасоля, родзинки, пшоно, курага) та вживання препаратів калію (аспаркам, панангін).

Протигельмінтні засоби

Протигельмінтні засоби — це препарати, які застосовують для лікування гельмінтозів. 

Гельмінтози дуже поширені серед населення земної кулі. Збудниками гельмінтозів є глисти (гельмінти) та їхні личинки, які паразитують в організмі людей і тварин. 

Відомо 3 класи гельмінтів: 

а) нематоди (круглі глисти — аскариди, гострики); 

б) цестоди (стьожкові глисти — бичачий, широкий і карликовий ціп'як); 

в) трематоди (сисуни).

Протимікозні засоби

Патогенні та умовно-патогенні гриби спричинюють розвиток мікозів, що є дуже поширеними захворюваннями. 

Ураження, що зумовлені дріжджоподібяими грибами роду Candida (кандидамікоз), можуть виникнути при застосуванні антибіотиків широкого спектра дії. 

Сульфаніламідні препарати

Сульфаніламідні препарати — це синтетичні хіміотерапевтичні засоби, похідні сульфанілової кислоти. 

Їх було введено в медицину німецьким фармакологом Домагком. Спочатку сульфаніламідні препарати були дуже ефективними, але до них швидко розвивається резистентність мікроорганізмів при повторних введеннях, тому на сьогодні вони втрачають своє практичне значення. 

Тип дії — бактеріостатичний (за виключенням бісептолу, що діє бактерицидно). 

Механізм дії — конкурентний антагонізм з параамінобензойною кислотою (ПАБК).

Показання до застосування: 

• інфекції жовчовидільних шляхів (сульфапіридазин, сульфадиметоксин за схемою); 
• інфекції органів дихання, 
• ЛОР-інфекції; 
• інфекції сечових шляхів (уросульфан); 
• коліентерит, коліт (сульгін, фталазол по 2 г 4 рази на день); 
• кон'юнктивіт, блефарит (сульфацил-натрій у формі 20-30 % водного розчину).

Презентація "Основні принципи лікування ГОСТРИХ МЕДИКАМЕНТОЗНИХ ОТРУЄНЬ"

 

Презентація "Солі лужних і лужноземельних металів. Глюкоза"

 

Засоби для лікування хворих на амебіаз

Амебіаз — інфекційна протозойна хвороба, яка спричинюється Entamoebae histolytica характеризується виразковим ураженням товстої кишки, схильністю до хронічного рецидивного перебігу, іноді позакишковими ураженнями. 

Протиспірохетні засоби

Протиспірохетозні засоби застосовують для лікування хворих на сифіліс. 

Сифіліс — це хронічне інфекційне захворювання, що передається  в  основному статевим шляхом, спричинене блідою трепонемою, уражає всі органи і тканини організму, здатне до тривалого та рецидивного перебігу, передається від матері до дитини трансплацентарно.

Назоферон (NAZOFERON)

Склад і форма випуску: краплі назальні 100000 МО/мл флакон скляний 5 мл, № 1
1 мл крапель містить інтерферону альфа-2b рекомбінантного людини 100000 МО; допоміжні речовини.

Фармакологічна група: противірусний, антимікробний, протизапальний, імуномодулюючий, антипроліферативний засіб.

Засоби для лікування хворих на лямбліоз

Збудником лямбліозу є лямблії (Lamblia intestinabis). При цьому захворюванні відзначається дисфункція кишечнику (дуоденіт, ентерит). 

Для лікування лямбліозу призначають метронідазол, амінохінол, фуразолідон, дилоксанід.

Амінохінол виявляє протипаразитарну і протизапальну дію, сприяє відновленню обміну колагенових структур. 

Застосовують всередину за схемою при лямбліозі, лейшманіозі, токсоплазмозі, неспецифічному виразковому коліті. 

Побічна дія: переноситься добре, але можливий розвиток диспепсичних порушень, головний біль, шум у вухах, алергійні реакції.

Засоби для лікування хворих на трихомоніаз

Урогенітальний (сечових і статевих органів) трихомоніаз — це паразитарне захворювання, збудником якого є трихомонади. Збудник потрапляє у піхву під час статевого акту. 

Основне місце паразитування трихомонад — слизова оболонка піхви, каналу шийки матки, порожнини матки, маткових труб, вихідних протоків великих присінкових (бартолінових) залоз, сечовипускального каналу і сечового міхура. У слизових оболонках цих органів виникає запалення. 

Для лікування використовують метронідазол, тинідазол (фазижин), трихомонацид, орнідазол (тиберал), атрикан тощо.

Антипротозойні засоби

Антипротозойні — лікарські засоби для лікування захворювань, що спричинені патогенними найпростішими. 

Класифікація антипротозойних: 

• Засоби для лікування хворих на трихомоніаз (метронідазол, тинідазол, трихомонацид, фуразолідон); 
• засоби для лікування хворих на лямбліоз (метронідазол, хініофон, фуразолідон, дилоксанід); 
• засоби для лікування хворих на лейшманіоз (солюсурмін, меглумін); 
• засоби для лікування хворих на амебіаз (метронідазол, хініофон, еметин).

Протималярійні засоби

Малярія (пропасниця, болотна лихоманка) — гостра інфекційна протозойна хвороба, що спричиняється кількома видами плазмодіїв, передається комарами роду Anopheles і характеризується первинним ураженням системи мононуклеарних фагоцитів і еритроцитів. Захворювання проявляється нападами гарячки, гепатолієнальним синдромом, гемолітичною анемією, характеризується схильністю до рецидивів.

Противірусні засоби

Віруси — внутрішньоклітинні паразити. Впливати на них за допомогою ліків і не ушкодити при цьому клітини макроорганізму неможливо.

Противірусні засоби — препарати з вузьким спектром терапевтичної дії. До них швидко виникає резистентність. Тип дії — вірусостатичний.

Найбільше значення серед вірусних препаратів мають препарати таких груп:

Протитуберкульозні засоби

Протитуберкульозні - хіміотерапевтичні засоби, які затримують розмноження і зменшують вірулентність мікобактерій туберкульозу. 

Класифікація протитуберкульозних засобів:

I група (найбільш ефективні)

• — ізоніазид та інші похідні гідразиду ізонікотинової кислоти (ПНК);
• — рифампіцин.

Снодійні засоби

Снодійні засоби — це лікарські препарати, що сприяють засипанню і забезпечують необхідну тривалість та глибину сну. Вони пригнічують міжнейронну (синаптичну) передачу в ЦНС.

Класифікація снодійних препаратів

• 1. Похідні бензодіазепіну (зепами) — нітразепам, діазепам (седуксен, сибазон), феназепам, нозепам, лоразепам, тріазолам, мідазолам.
• 2. Різної хімічної будови — зопіклон (імован), золпідем (санвал, івадал), доксиламін (донорміл), бромізовал.
• 3. Наркотичного типу дії:
  • а) Похідні барбітурової кислоти: етамінал-натрій, барбаміл, фенобарбітал, метогекситал (бріетал), іпронал.
  • б) Аліфатичні сполуки: хлоралгідрат.

Приклади рецептурних прописів ПРОТИАЛЕРГІЙНІ, ПРОТИЗАПАЛЬНІ

1. Димедрол для внутрішньом’язового введення:
Rp.: Sol. Dimedroli 1% - 1 ml
D.t.d.N. 10 in amp.
S. Вводити внутрішньом'язово по 1-5 мл.

Презентація "Протизапальні засоби"

 

Презентація "Протиалергійні засоби"

 

Невідкладна допомога при анафілактичному шоку

Анафілактичний шок — найтяжчий прояв алергії.

Симптоми Анафілактичного шоку:

Невідкладна допомога при анафілактичному шоку: 

Приклади рецептурних прописів ГОРМОНАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ

1. Преднізолон для внутрішньовенного введення:

Rp.: Sol. Prednisoloni 30mg/ml -1ml 

D. t. d. № 3 in amp. 

S. Вводити внутрішньовенно, розчинивши вміст ампули у 5 мл води для ін'єкцій.

2. Гідрокортизон для внутрішньом’язового введення:

Rp.: Susp. Hydrocortisoni 2,5% - 5ml 

D. t. d. № 3 

S. Вводити внутрішньом'язово по 5 мл.

3. Інсулін для підшкірного введення по 4 ОД за 15 хв до їди:

Rp: Insulini pro injectionibus 5 ml (1 ml — 40 ED)

D.S. Вводити підшкірного по 4 ОД за 15 хв до їди.

4. Преднізолонова мазь для місцевого застосування:

Rp.: Ung. Prednisoloni 0,5% - 10,0

D. S. для зовнішнього застосування 1 - 3 рази на день.

Залежність фармакотерапевтичних ефектів від екзогенних факторів

На фармакотерапевтичний ефект впливають ЕКЗОгенні фактори.

Фізичні та фізико-хімічні властивості

Такі фізичні властивості, як 

• агрегатний стан, 
• ступінь подрібнення, 
• розчинність у воді чи ліпідах, 
• ступінь дисоціації, 

визначають характер, силу і швидкість дії лікарської речовини.

Залежність фармакотерапевтичних ефектів від ендогенних факторів

Відмінності в реакції на лікарські засоби визначаються 

• особливостями організму хворого, 
• умовами навколишнього середовища. 

Найбільш очевидним є вплив 

• віку, 
• статі, 
• періоду вагітності і годування груддю, 
• фізичних навантажень, 
• температури довкілля, 
• захворювань (у тому числі інфекційних), 
• вплив лікарських засобів на працюючих з ними осіб, 
• циркадних ритмів людини, 
• сезонних змін в організмі, 
• станів напруження, 
• гарячки, 
• особливостей харчування, 
• вживання алкоголю, 
• наркотичних речовин, 
• тютюнопаління, 
• функціонального стану серцево-судинної системи, печінки, імунологічних механізмів, сечової системи (E.S. Vessel, 1982) .

Антикоагулянти - засоби, що знижують згортання крові

Антикоагулянти — засоби, які знижують згортання крові, запобігають тромбоутворенню.

Коагулянти (гемостатики, антигеморагічні, кровоспинні) - засоби, що підвищують згортання крові

Коагулянти (гемостатики, кровоспинні, антигеморагічні) — засоби, які підвищують згортання крові і сприяють тромбоутворенню. 

Застосовують для зупинки кровотеч.

Засоби, що стимулюють лейкопоез

Лейкопоез — утворення лейкоцитів, здійснюється в червоному кістковому мозку. 

Недостатня продукція лейкоцитів призводить до зменшення їхньої кількості (лейкопенії) або відсутності (алейкії) у крові. 

Причинами таких станів можуть бути 

• хронічні отруєння отрутохімікатами (пестицидами тощо), 
• радіоактивне випромінювання, 
• проведення сеансів хіміотерапії при онкологічних захворюваннях, 
• побічні ефекти лікарських засобів (похідні піразолону, сульфаніламідні, антитиреоїдні препарати). 

Обволікальні засоби

Обволікальні засоби — індиферентні (нейтральні) речовини рослинного походження, здатні утворювати у воді клейкі рідини — слизи, що вкривають захисною плівкою слизові оболонки або шкіру та захищають їх від подразнень.

Призначають обволікальні засоби: 

• при запальних та виразкових процесах на слизовій оболонці травного каналу; 
• при отруєннях кислотами, основами тощо; 
• для зменшення подразнювальної дії лікарських препаратів. 

До обволікальних засобів належать: крохмаль, насіння льону, кореневища та коріння алтеї лікарської, а також продукти — молоко, яєчний білок, відвари з вівсяної крупи.

В'яжучі засоби

В'яжучі — ущільнюють поверхневий шар слизових оболонок і шкіри, утворюючи плівку, що захищає від подразнень чутливі нервові закінчення. 

Дія: 

• болезаспокійлива (зменшення болю при запальних процесах); 
• протизапальна (звуження судини, зниження їхньої проникності, зменшення проявів ексудативного процесу); 
• зниження секреції травних залоз.

Рифампіцини

Rp.: Caps. Rifampicini 0,15 N.20
D.S. Вживати всередину натще (за 30 хв. до їди) по 0,45 г.

Рифампіцин (бенеміцин, рифадин) — напівсинтетичний антибіотик широкого спектру дії. 

Тип дії — бактерицидний. 

Добре всмоктується, легко проникає в тканини, виводиться з жовчю, частково — із сечею.

Поліміксини

Поліміксини продукуються бактеріями Bacilus polymyxa. 

Поліміксину М сульфат. Частково адсорбується з травного каналу і має малий об'єм розподілення. Виділяється в незміненому вигляді через кишечник. 

Протимікробну дію виявляє переважно на Гр- бактерії: синьогнійну паличку, родину кишкових бактерій. 

Тип дії — бактерицидний. 

Антибіотикограма

Антибіотикограма - це визначення чутливості збудника інфекційно-запального захворювання до антимікробних препаратів, використовують для призначення ефективної антибактеріальної терапії. 

Аміноглікозиди

Аміноглікозиди виявляють широкий спектр протимікробної дії. 

Механізм дії: необоротно пригнічують синтез білка, порушують проникність цитоплазматичної мембрани.

Побічні ефекти: ототоксичність; нефротоксичність.

Гепатотропні засоби

Гепатотропні препарати — засоби, що впливають на функції печінки.

Сюди відносяться: 

• Жовчогінні препарати 
• Холелітолітичні засоби 
• Гепатопротектори

Засоби, які застосовують при порушенні секреції підшлункової залози

 

Панкреатит — запалення підшлункової залози. 

Причини: 

• травми, 
• проникненням інфекції із травного каналу та жовчовидільних проток, 
• порушенням дієти (зловживання алкоголем, жирною їжею та ін.).

Гострий панкреатит проявляється гострим болем у верхній половині живота, яка деколи має круговий характер та іррадіює у праву половину грудної клітки та праве плече, безперервне блювання, невисока температура тіла, прискорений пульс (120-140 за 1 хв), підвищення ферментної активності крові і сечі (діастаза, амілаза).

Для лікування гострого панкреатиту використовують:

• а) антиферментні препарати: апротинін(контрикал,траснлол, гордокс);
• б) М-холіноблокатори.