Ненаркотичні анальгетики

Ненаркотичні анальгетики (анальгетики-антипіретики) — ЛЗ, що усувають біль при запаленнях, да­ють жарознижувальний та протизапальний ефект.
Запалення — універсальна реакція організму на дію різно­манітних (ушкоджувальних) факторів (збудники інфекцій, алер­гійні, фізичні і хімічні чинники).


У процесі запалення беруть участь різні клітинні елементи (лаброцити, клітини ендотелію, тромбоцити, моноцити, макрофаги), які секретують  біологічно активні речовини: простагландини, тромбоксан АЗ, простациклін — медіатори запалення. 
Сприяють виробленню медіаторів запалення ферменти циклооксигенази (ЦОГ).

Механізм дії: блокують ЦОГ і гальмують утво­рення  простагландинів, що спричинює протизапальний, жаро­знижувальний і анальгетичний ефект.

Протизапальний ефект - обмежуються ексу­дативна і проліферативна фази запалення. Ефект - через декілька діб.

Анальгетичний ефект - через декілька го­дин. Впливають переважно на біль при запальних процесах.

Жарознижувальний ефект - при гіперпірексії через декілька годин. Збільшується тепловіддача за рахунок розширення периферичних судин і посилюється потовиділення. 

Знижувати температуру тіла до 38 °С недоцільно, оскільки субфеб- 
рильна температура — це захисна реакція організму (підвищують­ся активність фагоцитів і продукція інтерферону тощо).

Побічні ефекти ненаркотичних анальгетиків:

• подразнення слизової оболонки травного каналу, ульцерогенна дія (особливо при застосуванні кислоти ацетилсаліцилової, індометацину, бутадіону); 
• набряки, затримка рідини й електролітів. Виникають через 4-5 діб після прийому препарату (особливо бутадіону та індомета­цину); 
• синдром Рея (гепатогенна енцефалопатія) проявляється блю­ванням, втратою свідомості, комою. Може виникнути в дітей і під­літків  унаслідок  застосування  кислоти  ацетилсаліцилової  при грипі та гострих респіраторних захворюваннях; 
• тератогенна дія (кислоту ацетилсаліцилову та індометацин не слід призначати в І триместр вагітності); 
• лейкопенія, агранулоцитоз (особливо в похідних піразолону); 
• ретинопатія і кератопатія (унаслідок відкладання індометацину в сітківці ока); 
• алергійні реакції; 
• гепато- і нефротоксичність у парацетамолу (при тривалому застосуванні, особливо у високих дозах); 
• галюцинації  (індометацин).  З  обережністю  призначають препарат  пацієнтам  з  психічними  порушеннями,  при  епілепсії і паркінсонізмі.

Фармакобезпека:

• безконтрольне вживан­ня препаратів шкідливе для організму; 
• для запобігання ушкоджувальній дії слід правильно вживати ліки (з їжею, молоком або повною склянкою води); 
• для запобігання розвитку агранулоцитозу (відчут­тя холоду, гарячка, біль у горлі, нездужання) - контро­лювати аналіз крові; 
• для  запобігання нефротоксичності (гематурія, олігурія, кристалурія) - контролювати  кількість виведеної сечі; 
• нагадати пацієнтові, що в разі виникнення сонливості піс­ля прийому індометацину не можна сідати за кермо автомобіля; 
• ненаркотичні анальгетики не сумісні із сульфаніламідни­ми препаратами, антидепресантами, антикогулянтами; 
• саліцилати не слід призначати разом з іншими ненаркотичними  анальгетиками  (підсилення  ульцерогенної  дії) й антикоагулянтами (підвищення ризику кровотеч).