Шляхи введення ліків

• ентеральні (через травний канал); 
• парентеральні (минаючи трав­ний канал). 

Ентеральні шляхи

1. Пероральний  (per os — через рот; всередину) — найбезпечні­ший, найекономічніший шлях. 


Для повної безпеки слід дотриму­ватися:
— тверді лікарські форми найкраще ковтати стоячи і запивати рідиною до 100 мл;
— таблетки з ентеросолюбільним покриттям не можна роздав­лювати,  а також давати з молоком або антацидами (вони руйну­ють покриття таблеток);
— дітям та пацієнтам літнього віку, яким важко ковтати таб­летки, краще давати препарати в рідкому стані;
— вживати препарати в певний час, відповідно до прийому їжі.

Всмоктування ліків при пероральному шляху введення відбува­
ється в основному в тонкій кишці; через печінковий кровообіг над­
ходить у печінку, а потім у кров (через 30-60 хв). 

На швидкість всмоктування впливає багато факторів: 

• час вживання ліків, 
• стан травної системи, 
• склад їжі. 

Пероральний шлях введення не застосовують, 

• якщо ліки кислотонестійкі, руйнуються в травному каналі, 
• виявляють ульцерогенну дію (викликають виразку шлун­ка), 
• через стан пацієнта (захворювання органів травлення, стан непритомності, блювання, порушення акту ковтання). 

2. Сублінгвальний (sub lingua — під язик) — таблетку, капсулу або декілька крапель розчину ліків, нанесених на грудочку цукру, тримають під язиком до пов­ного розсмоктування, слину при цьому затримують у роті. 
Ефект - через 1—3 хв, оскільки з ротової порожнини ліки добре всмоктуються через капіляри і надходять у велике коло кровообігу,  шлункові ферменти не впливають на препарат. 

Так призначають засоби невідкладної допомоги:  

• нітрогліцерин при нападі стенокардії, 
• клофелін та ніфедипін —  при гіпертензивному  кризі,  
• тощо.  

3. Суббукально (за щоку) - ліки у виглядіі полімерних плівок (тринітролонг), які притискають до ясен, або слизової щоки язиком. Під дією слини вивільнюється фармакологічно активна речовина і створює в системному кровотоці терапевтичну концентрацію. 


4. Ректальним (per rectum — через пряму кишку) шляхом вво­дять лікарські речовини у формі супозиторіїв та мікроклізм (50-100 мл). 
Всмоктування - через 5-7 хв,  ліки потрапляють у велике коло кровообігу, минаючи печінку.

Сила дії препарату за такого способу введення  вища, ніж при 
вживанні його через рот, тому дози ліків знижують. 
Через пряму кишку ліки вводять маленьким дітям, у разі непритомності хво­рого, при блюванні, за наявності патології шлунка, кишок. 
Але при цьому шляху введення ліків неможливо передбачити інтен­сивність абсорбції.

Парентеральні шляхи

1. Інгаляційно (через дихальні шляхи) вводять газоподібні речо­вини, рідини й аерозолі. 

Відбувається швидке всмоктування (адсорбівна поверхня легень = 100 м2). 

Використовують як для місцевої дії (бронхорозширювальні засоби, антибіотики), так і для резорбтивної (засоби для інгаляційного наркозу).

Спеціальні системи доставки для інгаляційного введення: 

• Дозувальний аерозольний інгалятор (містить газ-пропілен). При застосуванні аерозольних інгаляторів у дихальну систему потрапляє до 30% загальної дози лікарського засобу, решта затримується в порожнині рота і глотці.

• Інгалятор для введення сухої порошкоподібної речовини (сприяє засвоєнню до 50% препарату), активується в процесі дихання (турбухалер і спейсер).  

 

Турбухалери полегшують надходження лікарських засобів у дихальні шляхи (нема потреби в координованому вдиху і натисканні на балончик інгалятора). 

Спейсери застосовують разом із дозованими інгаляторами (знижують ризик виникнення рефлекторного кашлю). 

• Небулайзер. 

Небулайзери - пропускають потужний струмінь повітря під тиском через розчин препарату (або за рахунок ультразвукової вібрації препарату). Доза доставляється впродовж 10-15 хв. 

2. Трансдермально (через шкіру) призначають ліки, що добре всмоктуються через неушкоджену шкіру (нітрогліцерин у формі мазі для запобігання нападу стенокардії). 

Деякі препарати (антибіоти­ки, кортикостероїди) при використанні у формі мазей для ліку­вання шкірних захворювань можуть частково всмоктуватись і ви­являти побічну дію на весь організм. Особливо це слід враховувати в разі призначення їх дітям.

Ін’єкційні шляхи введення (швидка резорбтивна дія ліків). 

Характерними є:

— точність дозування;

— швидка дія;

— дотримання стерильності;

— великі затрати;

— загроза передозування (препаратів з малим спектром терапевтичної дії);

— небезпека пошкодження сідничого нерва (при введенні в сідничний м’яз).

3. Підшкірно вводять стерильні водні та олійні розчини (у цьому 

випадку після ін’єкції слід зігріти або помасажувати місце вве­дення, щоб не було інфільтратів). 

Початок дії - через 5-15 хв.  

Під шкіру підшивають деякі депо-препарати. 

Не вводять гіпертонічні розчини, подразли­ві лікарські речовини та ліки у формі суспензій. 

В разі різкого зниження артеріального тиску (при шокових, колаптоїдних  станах) уведення ліків під шкіру малоефективне, оскільки різко сповільнюється процес усмоктування.

4. Внутрішньом’язово - швидке надхо­дження у велике коло кровообігу (через 10-15 хв). 

Вводять стерильні водні, олійні розчини, суспензії. 

Об’єм од­нієї, ін’єкції — до 10 мл. 

Не можна вводити лікарські речовини, що можуть спричинити некроз або подразнен­ня тканин (кальцію хлорид, норадреналін), гіпертонічні розчини. 

5. Внутрішньовенно - в ургентних випадках. 

Ліки відразу надходять у кров, тому дуже важливою є швидкість уведення. 

Введення ліків внутрішньовенно може бути: 

• болюсним  (струменевим),  
• повільним; 
• інфузійним (крапельним).  

Внутрішньовенно  вводять  тільки  стерильні  водні розчини. 

Не можна вводити олійні розчини і сус­пензії, щоб не виникла емболія судин життєво важливих органів.

Готуючи лікарський засіб для внутрішньовенного введення, потрібно знати:

— чи можна препарат розчиняти в певному розчиннику;

— до якої концентрації розбавляти препарат;

— інтенсивність уведення препарату;

— наскільки стійкий препарат після змішування;

— чи сумісний лікарський засіб з іншими препаратами та роз­чинниками.

Олійний розчин перед парентеральним введенням підігріти до 

температури тіла (36-37 °С).