Фармакодинаміка

Фармакологічний ефект — зміни в організмі під дією лікар­ських засобів.
Механізм дії — спосіб досягнення фармакологічного ефекту. 

Є такі механізми дії: 

• на специфічні рецептори (агоністи - збуджують рецептори:холіноміметики, антагоністи - блокують рецептори); 
• на ферменти; 
• на мембрани клітин (антиаритмічні, протисудомні); 
• прямий вплив (антибіотики, цитостатики).

Види дії лікарських засобів:
—  місцева  —  дія  препарату  на  місце  застосування  (місцево- 
анестезуюча);
— резорбтивна — після всмоктування і надходження у велике 
коло кровообігу, потім у тканини; залежить від шляху введення
і здатності препарату проникати через біологічні бар’єри;
— рефлекторна (на рецептори) про­являється зміною стану виконавчих органів (гіркоти — для збудження апетиту; гірчичники — при захворюваннях органів дихання);
— пряма — це безпосередній контакт лікарської речовини з тканинами;
— вибіркова — дія тільки на певні рецептори;
— зворотна —  неміцна взаємодія (для більшості препаратів);
— незворотна — міцна взаємодія «речовина — рецептор».

Залежність дії від ендогенних факторів: 

Вік

Стать

Патологічні процеси

Циркадні (добові) ритми

Залежність дії від екзогенних факторів: 

Фізичні та фізико-хімічні властивості 

Дози і концентрації. 

Доза - кількість лікарських речовин, виражену в одиницях маси, об’є­му або біологічної активності. 

Концентрація - ступінь розве­дення дози в біологічних середовищах організму або розчинниках. 

Дози розрізняють: 

— разова — на один прийом;

— добова — на добу;

— курсова — на курс лі­кування;

— ударна — перша доза, перевищує на­ступні.

Для більшої точ­ності дозування розраховують на 1 кг маси тіла. 

В окремих випад­ках - залежно від поверхні тіла (на 1 м2). 

- мінімально терапевтична - мінімальна доза, яка виявляє початковий біологічний ефект. 

- середня терапевтична - в більшості па­цієнтів виявляє фармакотерапевтичну дію. 

- вища терапевтична - на­ведено в Державній фармакопеї. 

- токсична доза - справляє небезпечний для організму токсичний ефект. 

- смертельна (летальна) доза. 

терапевтичний діапазон (терапевтичне вікно) - дози від мінімально  терапевтичної до мінімально токсичної. 

тера­певтичний індекс — відношення летальної дози до середньої тера­

певтичної. 

Розрахунок терапевтичних доз для дітей: 

1. Доза для дитини = доза для дорослого х масу тіла дитини (кг) / 70

2. Доза для дитини = доза для дорослого х на вік дитини /  24.

у людей похилого віку дози не­обхідно  підбирати  індивідуально. 

Повторне введення лікарських засобів

Кумуляція — накопичення лікарської речовини. 

Толерантність (звикання) — зниження ефективності препара­ту під час повторних застосувань (анальгетики, антигіпертензивні, снодійні тощо). 

Тахіфілаксія  —  толерантність,  що  виникає  дуже  швидко  (ефедрин). 

Взаємодія лікарських засобів  

це зміна фармакологічного ефекту в разі одночасного або послідовного їх  застосування.

синергізм — комбінована дія двох або більше лікарських засобів в одному напрямку, що проявляється посиленням ефекту;

антагонізм — взаємодія лікарських засобів, що призводить до послаблення або зникнення частини чи всіх фармакологічних властивостей. Має клінічне значення при отруєннях.

Несумісність ліків буває: 

• фармацевтична 
• фармакокінетична 
• фармакодинамічна

Види небажаної (побічної) дії ліків 

небажана дія - кожна шкідлива для організму реакція на лікарський засіб, що виникає під час лікування, діагностики або профі­лактики захворювання.

Побічні ефекти виникають у кожного 20-го хворого, в стаціонарі — у кожного 3-го пацієнта. 

Групи ризику виникнення побічних ефектів:
— у дітей дошкільного віку, осіб літнього віку, вагітних;
— у хворих з ураженням органів біотрансформації (печінка) й екскреції (нирки);
— у пацієнтів з обтяженим анамнезом;
— в осіб, які тривалий час вживають ліки.

70-80% випадків можна передбачити, знаючи фармакокінетику і фармакодинаміку препарату.

• Наприклад, кислота ацетилсаліцилова зумов­лює ульцерогенну дію при застосуванні до їди, тому пацієнту слід призначати препарат після їди в подрібненому вигляді, запивати молоком. 

20-30% випадків неможливо передбачити:
— алергійні реакції (можуть виникнути миттєво або після пе­ріоду  сенсибілізації), дозонезалежні.

• Для виявлення гіперчутливості негайного типу проводять пробу in vitro. 
• Для ви­явлення гіперчутливості уповільненого типу в скарифіковану шкіру втирають розчин препарату, наносячи зверху аерозоль по­лімеру для створення плівки. Якщо через 1-2 дні на місці нане­сення утворюється папула — це ознака гіперчутливості;

—  ідіосинкразія — гіперчутливість або непереносимість, спадкова (дефектом ферментних систем, порушеннями обміну речовин);
—  лікарська залежність (пристрасть, бажання до повторних прийомів препаратів):

• психічна - відміна препарату спри­чинює емоційний дискомфорт, 
• фізична - відміна препарату призводить до розвитку абстинентного синдрому (психічні і сома­тичні порушення).

Побічні ефекти виникають незалежно від концент­рації ліків у плазмі крові.
Дисбактеріоз — якісне і кількісне по­рушення мікрофлори кишок (веде до суперінфекції, гіповітамінозу, пригнічення імунітету).

Синдром відміни - внаслідок швидкої відміни препарату іде загострення захворювання.
Запобігання: застосову­вати лікарські засоби за схемою.

Ятрогенні ускладнення -слід знати ознаки і давати пацієнту певні настанови.

Нефротоксичність може проявитися гематурією,  олігурією,  кристалурією, (контролювати кількість виведеної сечі та результа­ти лабораторних аналізів).

Ототоксичність (шум у вухах, запаморочення), слід спитати пацієнта про наявність цих симптомів, спостерігати за проявами запаморочення;  припинити  давати  пацієнтові при­значені засоби та повідомити лікаря.

Анемія (блідість, хронічна втомлюваність, диспное) - контролювати  результати лабораторних  аналізів крові.

Гепатотоксичність (жовтяниця, загальна слабкість, біль у правому верхньому квадранті живота, темна сеча) - контролювати результати функціональних проб печінки.

Токсичні ефекти 
виникають унаслідок вживання препарату у високих дозах.

Причини інтоксикації:

• кумуляція препарату (броміди), 
• вузький тера­певтичний діапазон (препарати наперстянки), 
• стан пацієнта (гіпокаліємія підсилює інтоксикацію дигоксину).

У вагітних лікарські препарати в терапевтичних і токсичних
концентраціях можуть виявляти таку дію:
— ембріотоксичну — в перші 3 тиж після запліднен­ня, при цьому  неімплантована бластоциста гине. До такого на­слідку призводять гормони (естрогени, прогестогени), барбітура­ти, сульфаніламідні препарати, нікотин тощо;
— тератогенну — 4-10 тижні вагітності. Спричинює аномалії розвитку внутрішніх орга­нів і систем плода. Дуже небезпечні для плода талідомід, андрогени, гормональні протизаплідні засоби; менш небезпечними є протиепілептичні,  нейролептики, транквілізатори, антибіотики, саліцила­
ти, сечогінні засоби тощо.
— фетотоксичну — результат реакції зрілого плода на вжи­вання лікарських засобів вагітною. Якість реакції плода майже не  відрізняється  від  реакції дорослої людини  і  може бути причиною тяжкої патології або навіть загибелі плода та новонарод­женого.