Спирт етиловий

Rp.: Sol. Spiriti aethylici 96%-100 ml
D.S. Для стерилізації хірургічних інструментів

Спирт етиловий при місцевому застосуванні дає: 

• виражений антисептичний (бактерицидна дія проявляється при 20 % концентрації), 
• подразнювальний (у низьких концентраціях), 
• в'яжучий ефект (у високих концентраціях). 

Місцево СЕ застосовують у таких концентраціях: 

• 40 % — для компресів; 
• 70 % — для оброблення шкіри пацієнта, рук хірурга, операційного поля, дезінфекції інструментів перед маніпуляціями; 
• 95-96 % — для лікування опіків та дезінфекції медичних інструментів.

Резорбтивна дія препарату проявляється пригніченням ЦНС, що є причиною гострих і хронічних отруєнь при вживанні спиртних напоїв. 

СЕ при внутрішньому застосуванні швидко всмоктується (особливо натще) в основному в тонкій кишці і приблизно 20% — у шлунку. 

В організмі 90% етилового спирту підлягає біотрансформації до вуглекислого газу і води. Окиснюється в печінці з виділенням енергії (7,1 ккал/г). Спирт етиловий у незміненому вигляді виділяється легенями, нирками і потовими залозами.

Пригнічувальна дія спирту етилового залежно від концентрації в крові і тканинах мозку має 3 стадії: 

• збудження; 
• наркозу; 
• агональну.

Як засіб для наркозу спирт етиловий не використовують, оскільки він має неширокий спектр наркотичної дії, а також спричинює виражену стадію збудження. 

Слід зазначити його дію на центри терморегуляції, яка проявляється підвищенням тепловіддачі за рахунок розширення судин шкіри; ось чому вживання на холоді спирту етилового сприяє переохолодженню.

Спирт етиловий підсилює секреторну активність слинних та шлункових залоз. Активність пепсину за низьких концентрацій (до 10%) спирту не змінюється, а при підвищенні концентрації — знижується. Спирт етиловий 40% пригнічує не тільки секрецію соляної кислоти, але й ферментну активність шлункового соку.

Застосування резорбтивної дії спирту етилового: 

• парентеральне годування хворих з кахексією, які перебувають у критичному стані. 
• 5% розчин етанолу додають в протишокові рідини; 
• при отруєнні спиртом метиловим вводити внутрішньовенно у формі 10% розчину; 
• припинення передчасних пологів.

Унаслідок тривалого застосування можливі звикання та лікарська залежність (психічна і фізична).

Гостре отруєння спиртом етиловим відбувається при його концентрації 3-4 г/л і характеризується ознаками глибокого пригнічення функції ЦНС. Стадію ейфорії та збудження змінює кома. 

Потерпілі втрачають свідомість, знижується температура тіла, шкіра стає вологою, холодною на дотик, пульс частий, слабкого наповнення, з'являються асфіксія, ціаноз, знижується серцева діяльність, можливі судоми, марення, мимовільне виділення сечі та калу. Смерть настає від паралічу дихального центру і зниження серцевої діяльності. 

Під час лікування гострого отруєння спиртом етиловим слід: 

• запобігати припиненню дихання й аспірації блювотними масами; 
• для підтримання функції серцево-судинної системи призначати серцеві глікозиди; 
• якщо збережена функція нирок, проводити форсований діурез за допомогою фуросеміду; 
• вводити препарати: натрію гідрокарбонат (для усунення ацидозу), глюкозу з інсуліном (для окиснення спирту) тощо.

Хронічне отруєння (алкоголізм) характеризується 

• звиканням, 
• психічною і фізичною залежністю, 
• синдромом абстиненції, 
• порушення функції внутрішніх органів і систем. 

Вживання спиртних напоїв у період вагітності може стати причиною алкогольного синдрому плода (мікроцефалія, затримка розумового розвитку дитини аж до олігофренії, м'язова гіпотонія, аномалія розвитку серця і статевих органів). 

Особливо небезпечним є отруєння в період з 4-го по 10-й тиждень вагітності.

Серед фармакологічних засобів для лікування хворих на алкоголізм ефективним є тетурам (дисульфірам, антабус). 

Суть лікування полягає в тому, що в разі призначення тетураму разом з 20-30 мл горілки порушується окиснення спирту на рівні ацетальдегіду, у пацієнта спостерігаються гіперемія обличчя, артеріальна гіпотензія, тахікардія, підвищення потовиділення, порушення дихання, блювання, страх смерті. Це може тривати від 30 хв до декількох годин. Таким чином у пацієнта виробляється відраза до алкоголю. 

Тетурам не призначають особам віком понад 50 років, при серцево-судинних захворюваннях, патології печінки, нирок і обміну речовин.

Є пролонгована форма тетураму — стерильні таблетки еспераль для імплантації. 

У деяких випадках з метою вироблення негативної реакції хворого на алкоголь також використовують блювотний засіб — апоморфін, різні психотропні препарати. 

Але поки що ефективних медикаментозних засобів для лікування хворих на алкоголізм немає.