Протиалергійні засоби

Алергійні реакції є наслідком підвищеної чутливості (сенсибілізації) до різних речовин, що мають антигенні властивості. 

Здебільшого природа алергену лишається невизначеною, тому лікування хворих з алергійними реакціями проводять методом неспецифічної гіпосенсибілізації — тобто за допомогою препаратів, що впливають на процеси алергії незалежно від природи антигену.

Розрізняють 3 стадії розвитку алергійних реакцій:

• 1) імунологічну — утворення антитіл;
• 2) вивільнення медіаторів алергії;
• 3) реакція органів і систем на ці медіатори.

Лікарські препарати різних фармакологічних груп впливають на всі стадії розвитку алергійних реакцій.

Класифікація протиалергійних препаратів:

• Антигістамінні (блокують гістамінові рецептори і запобігають дії на них гістаміну)
• І покоління (пригнічують ЦНС - виявляють седативну та снодійну дію)
• димедрол
• супрастин
• тавегіл
• діазолін
• піпольфен
• ІІ покоління (мало впливають на ЦНС - незначна седативна дія, значно довший фармакологічний ефект)
• лоратадин (кларитин)
• цетиризин (аллертек)
• ІІІ покоління (найбільша вибіркова дія на гістамінові рецептори - найбільш активні)
• фексофенадин (телфаст)
• еріус (дезлоратадин)
• Антимедіаторні і мембраностабілізатори (перешкоджають виділенню медіаторів алергії)
• кромолін-натрій (інтал)
• кетотифен
• ГКС (преднізолон)
• що усувають прояви алергії (зменшують проникність судин, звужують судини і підвищують АТ, виявляють бронхорозширювальну дію)
• адреноміметики (адреналін)
• бронхолітики (еуфілін)
• препарати кальцію (кальцію хлорид)

Димедрол (дифенінгідрамін) — антигістамінний препарат, що виявляє 

• виражену протиалергійну, 
• седативну, 
• снодійну, 
• протиблювотну, 
• місцевоанестезійну дію; 
• посилює дію засобів, що пригнічують ЦНС. 

Тривалість дії — 4-6 год.

Показання до застосування: 

• анафілактичний шок (у дошоковий період), 
• кропив'янка, 
• алергійний дерматит, 
• риніт, 
• поліноз (сінна гарячка), 
• для посилення дії снодійних, анальгетичних та засобів для наркозу тощо.

Побічні ефекти: сухість у роті, порушення координації, запаморочення, головний біль, сонливість, зниження працездатності.

Супрастин (хлоропірамін) — високоактивний антигістамінний препарат, що виявляє менш виражену протиалергійну дію, ніж димедрол, меншою мірою пригнічує ЦНС. Запобігає проявам алергійних реакцій і полегшує їх, виявляє протисвербіжну, заспокійливу та снодійну дії.

Тривалість дії — 8-12 год.

Показання до застосування: анафілактичний шок, набряк Квінке, кропив'янка, свербіж, шкірні хвороби (нейродерміт, контактний дерматит тощо), алергійний дерматит, риніт, у складі комплексного лікування хворих на бронхіальну астму тощо.

Побічні ефекти: сонливість, запаморочення, порушення координації, сухість у роті, нудота.

Діазолін (мебгідролін) — антигістамінний препарат для прийому всередину. Виявляє 

• слабку протиалергійну, спазмолітичну дію, 
• не проявляє заспокійливого ефекту.

Показання до застосування: при алергії на ліки, продукти (кропив'янка, свербіж, алергійний дерматит).

Побічні ефекти: подразнення слизової оболонки шлунка, нудота, блювання, сонливість, уповільнення реакції.

Протипоказання: пептична виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, запальні захворювання травного каналу.

Лоратадин (кларитин, кларотадин, ломіран, еролін) — антигістамінний засіб II покоління, вибірково діє на периферичні гістамінові Н1-рецептори. Протиалергійна дія починається через 1-3 год, максимум — через 8-12 год, тривалість дії становить більше 24 год.

Виводиться у вигляді метаболітів із сечею та калом у рівних співвідношеннях.

Показання до застосування: сезонний та цілорічний риніт, шкірні хвороби алергійного походження, набряк Квінке, алергійні реакції на укуси комах.

Побічні ефекти: сонливість, втомлюваність, сухість у роті, нудота.

Фексофенадин (телфаст, фексадин) — антигістамінний засіб III покоління, що є високоактивним метаболітом терфенадину і виявляє високу селективність (вибірковість) до гістамінових рецепторів. Препарат не пригнічує ЦНС. Початок дії спостерігається через 1 год, максимум дії — через 6 год, тривалість дії становить 24 год. Не метаболізується у печінці, виводиться переважно із жовчю.

Показання до застосування: сезонний алергійний риніт, хронічна ідіопатична кропив'янка.

Побічні ефекти: проявляються дуже рідко.

Глюкокортикостероїди — гормони кіркової речовини надниркових залоз, виявляють виражену протиалергійну дію, впливають на всі стадії розвитку алергійних реакцій. 

Застосовують при 

• будь-яких алергійних реакціях тяжкого і середнього ступеня вираженості (анафілактичний шок, набряк Квінке, сироваткова хвороба), 
• прогресуючих тяжких захворюваннях алергійної природи — бронхіальній астмі, колагенозах, поліартриті, ревматизмі. 

При застосуванні глюкокортикостероїдів слід пам'ятати про їхні виражені побічні ефекти.

Кромолін-натрій (інтал) — стабілізатор лаброцитів, який запобігає їх руйнуванню і виділенню медіаторів алергії. Застосовують інгаляційно за допомогою спеціального турбоінгалятора. 

Системне введення — профілактика нападів бронхіальної астми. Під час нападу неефективний.

Протипоказання: вік до 5 років; І триместр вагітності.

Фармакобезпека: 

—антигістамінні препарати не сумісні з промедолом, стрептоміцином, канаміцином, неоміцином, трициклічними антидепресантами;

— димедрол і дипразин (піпольфен) при підшкірному введенні зумовлюють подразнення, тому їх слід вводити парентерально — внутрішньомязово або внутрішньовенно;

— усі антигістамінні препарати, що пригнічують ЦНС (димедрол, дипразин, супрастин, тавегіл), не рекомендовано призначати хворим, робота яких потребує точної психічної реакції (водіям, операторам тощо);

— діазолін доцільно призначати всередину після їди;

— кромолін-натрій не можна вводити інгаляційно разом з бромгексином і амброксолом.