Пеніциліни

Класифікація пеніцилінів:
І. Природні:

• бензилпеніциліну натрієва та калієва солі (нетривалої дії); 
• біцилін-1, біцилін-5 (пролонгованої дії); 
• пеніцилін-фау (для ентерального введення). 

ІІ. Напівсинтетичні:

• оксациліну натрієва сіль, метицилін (антисафілококові); 
• ампіцилін, амоксицилін, азлоцилін (широкого спектра дії). 

ІІІ. Комбіновані:

• ампіокс (ампіцилін+оксацилін), уназин, хелікоцин. 

Пеніциліни мають: 

• бактерицидну дію; 
• спектр дії: коки, клостридії, бацили сибірки, дифтерійна паличка, спірохети; 
• низьку токсичність; 
• дешевизна, доступність.

Показання до застосування: 

• гнійно-септичні інфекції (сепсис, флегмона, абсцес); 
• захворювання верхніх дихальних шляхів; 
• ангіна, 
• скарлатина, 
• отит; 
• сифіліс, го­норея; 
• менінгіт; 
• інфекції сечових шляхів; 
• ревматизм (біциліни).

Побічні ефекти: 

• алергійні реакції, свербіж, шкірний висип, анафілактичний шок; 
• подразнювальна дія (глосит, стоматит, ну­дота,  діарея); 
• дисбактеріоз, кандидамікоз; 
• при застосуванні у високих дозах  —  нейротоксичні ефекти (марення, судоми).

Фармакобезпека:

• необхідно зібрати алергологічний анамнез (якщо ці дані не зрозумілі, то провести внутрішньошкірні проби на чутливість); 
• якщо під час лікування виникли незначні алергійні реак­ції - лікування продовжувати з додаванням антигістамінних (димедрол, дипразин, діазолін). 

Приклади рецептурних прописів на антибіотики: