Антибіотики

Антибіотики — це хіміотерапевтичні засоби мікробного, рослинного або тваринного походження, їх напівсинтетичні й синтетичні аналоги, які вибірково пригнічують життє­діяльність мікроорганізмів, найпростіших, грибів, а та­кож затримують ріст пухлин.


1. Класифікація антибіотиків: 

1. Бета-лактами: 

• пеніциліни; 
• цефалоспорини; 
• карбапенеми; 
• монабактами; 

2. Макроліди й азаліди; 

3. Тетрацикліни; 

4. Хлорамфеніколи; 

5. Аміноглікозиди; 

6. Паліміксини; 

7. Рифампіцини; 

8. Лінкозаміни; 

9. Фузидини. 

2. За типом протимікробної дії: 

• бактерицидні (пеніциліни, цефалоспорини, поліміксини) застосовують при тяжких інфекціях, хворим з ослабленим імунітетом; 
• бактеріоста­тичні (тетрацикліни, левоміцетини, макроліди), при легких і середньої тяжкості інфекціях, більш тривалими курсами. 

Антибіотики розчиняють безпосеред­ньо перед ін’єкцією. 

3. Розчинниками для антибіотиків можуть бути: 

• вода для ін’єкцій, 
• ізотонічний (0,9 %) розчин натрію хлориду, 
• 0,25-0,5% розчин новокаїну чи лідокаїну (для зменшення больових відчуттів під час ін’єкцій), вводять тільки внутрішньом’язово.

4. Способи розведення антибіотиків:

• спосіб 1:1 — коли у флаконі 500 000 ОД (0,5 г) препарату і менше (в 1 мл розчину - 100 000 ОД, або 0,1 г антибіотика); 
• спосіб 1:2 — коли у флаконі, 600 000 ОД (0,6 г) препарату і більше (в 1 мл розчину - 200 000 ОД, або 0,2 г антибіотика). 

5. Побічні дії для всіх антибіотиків: 

• алергія (для профілактики алергій небхідно перед паренте­ральним введенням зробити пробу на чутливість; одночасно з антибіотиками, які приймають перорально, призначати антигістамінні (протиалергійні засоби); 
• дис­бактеріоз (для попередження дисбактеріозу одночасно з антибіотиками призначають протигрибкові засоби). 

6. Правила раціональної хіміотерапії: 
1. Лікування починати якомога раніше.
2. Встановити точний діагноз (виявити збудни­ка, визначити чутливість до АБ). 
3. Якщо збудник невідомий - призначати препарати з широким спектром дії або комбінацію декількох препаратів, вибрати засіб, який найбільше підходить, з урахуванням специфіч­ності дії, анамнестичних даних.
4. Призначати в дозі (разовій і добовій) і вибрати шлях введення, щоб забезпечити середню терапевтичну концентрацію антибіотика в тканинах макроорганізму впродовж усього курсу лікування. 
5. На початку лікування - в ударній дозі.
4. Враховувати взаємодію із засобами інших груп.
5.  Дотримуватись оптимальної тривалості лікування, у разі необхідності - повторний курс.
6. Контроль (лабораторний) за процесом одужання при деяких ін­фекціях.