Цефалоспорини

Класифікація цефалоспоринів: 
І покоління: 

• Цефазолін (парентеральний); 
• Цефалексин (всередину). 

ІІ покоління: 

• Цефуроксим (парентеральний); 
• Цефаклор (всередину). 

ІІІ покоління: 

• Цефтріаксон (парентеральний); 
• Цефіксим (всередину). 

IV покоління: 

• Цефепім, цефпіром (парентеральний). 

Особливості цефалоспоринів:

• стійкі до бета-лактамази стафілококів; 
• однакова фармакодинаміка (порушують синтез мікробної стінки в момент мітозу); 
• широкий спектр дії. 

Показання до застосування: 

• інфекції ди­хальних шляхів (пневмонія, плеврит, абсцес легень), особливо тяжкі форми; 
• бактеріальний менінгіт; 
• інфекції кісток, суглобів, шкіри, м’яких тканин, тяжкі госпітальні ін­фекції. 

Побічні ефекти: 

• алергії (у тому числі перехресні з пеніцилінами); 
• біль при введенні внутрішньом’язово (розводити на новокаїні). 
• при введенні у вену можливий флебіт (вводити повільно, краще крапель­но); 
• при вживанні всередину диспепсичні розлади; 
• нефротоксичність (особливо при застосуванні цефалоридину); 
• гема­тологічні реакції (лейкопенія, еозинофілія).