Аміноглікозиди

Аміноглікозиди виявляють широкий спектр протимікробної дії. 

Механізм дії: необоротно пригнічують синтез білка, порушують проникність цитоплазматичної мембрани.

Побічні ефекти: ототоксичність; нефротоксичність.

Класифікація аміноглікозидів

• І покоління
• стрептоміцину сульфат
• неоміцин
• канаміцин
• мономіцин 
• ІІ покоління
• гентаміцин
• ІІІ покоління
• амікацин
• тобраміцин
• сизоміцин
• нетилміцин
• Глікопептиди
• ванкоміцин

Стрептоміцину сульфат — чинить найбільш пригнічувальний вплив на мікобактерії туберкульозу, збудників туляремії, чуми, згубно діє на патогенні коки, синьогнійну паличку, бруцели. Швидко виникає резистентність мікроорганізмів. З травного каналу погано всмоктується.

Показання: 

• туберкульоз, 
• туляремія, чума, бруцельоз, 
• інфекції сечових шляхів, органів дихання. 

Вводять внутрішньом'язово (1-2 рази на добу), а також у порожнини тіла. Для ін'єкцій під оболонки мозку при менінгіті використовують стрептоміцин-хлоркальцієвий комплекс.

Гентаміцину сульфат — більш активний щодо синьогнійної палички, а також стафілококів, які стійкі до бензилпеніциліну. Резистентність виникає повільно. 

З травного каналу всмоктується не повністю, тому препарат призначають внутрішньом'язово.

Показання: 

• ускладнені інфекції сечової системи (сечу слід олужнювати для підвищення ефективності аміноглікозидів); 
• ускладнені інфекції верхніх дихальних шляхів; 
• менінгіт.

Побічні ефекти: ототоксичність; нефротоксичність.

Канаміцину сульфат — антибіотик, подібний до стрептоміцину. 

Призначають для лікування хворих на туберкульоз, коли препарати групи А неефективні.

Побічні ефекти: неврит слухового нерва, нудота, блювання, пронос, ураження нирок, алергійні реакції.

Сизоміцину сульфат — антибіотик широкого спектра дії, подібний до гентаміцину. 

Швидко всмоктується, дія триває 8-12 год. 

Проникає через ГББ, виділяється нирками в незміненому стані. 

Призначають хворим із сепсисом, менінгітом, пневмонією, абсцесом легень та іншими інфекціями, спричиненими чутливою до антибіотика мікрофлорою.

Ванкоміцин — глікопептид, що продукується актиноміцетами Streptomyces orientalis. 

Діє бактерицидно. Має широкий спектр протимікробної дії. 

Пагано всмоктується з травного каналу, тому для досягнення системної дії вводять внутрішньовенно. Проходить через ГЕБ. 

Призначають хворим з інфекціями, спричиненими Гр+ коками, стійкими до пеніциліну, а також при менінгіті, ентероколіті.

Побічні ефекти: ото- і нефротоксичність, ураження печінки, можливий розвиток флебіту.

Фармакобезпека:

• — необхідно суворо дотримуватися режиму дозування;
• — не можна змішувати стрептоміцин в одному шприці з пеніцилінами, цефалоспоринами, гепарином, левоміцетину сукцина-том (випадають в осад);
• — під час прийому аміноглікозидів, а також протягом 2 тиж. (краще 4 тиж.) після останнього введення їх не слід комбінувати з ототоксичними препаратами (фуросемід, поліміксин, кислота етакринова), а також з нефротоксичними засобами (метицилін, поліміксини, амфотерицин В);
• — аміноглікозиди не сумісні поміж собою та з ото- і нефротоксичними препаратими.