Мають перевагу перед антибіотиками:
Гідрохлоротіазид (дихлотіазид, гіпотіазид) — сечогіннй препарат середньої сили дії.
Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год і продовжується до 12 год.
Показання до застосування: для комбінованої терапії пацієнтів з гіпертонічною хворобою і набряками різного походження.
Побічні ефекти: гіпокаліємія, гіпохлоремічний алкалоз, що проявляється нудотою, блюванням, загальною слабкістю, діареєю. Розвитку цих явищ можна запобігти шляхом призначення збагаченої калієм дієти (картопля, квасоля, родзинки, пшоно, курага) та вживання препаратів калію (аспаркам, панангін).
Гельмінтози дуже поширені серед населення земної кулі. Збудниками гельмінтозів є глисти (гельмінти) та їхні личинки, які паразитують в організмі людей і тварин.
Відомо 3 класи гельмінтів:
а) нематоди (круглі глисти — аскариди, гострики);
б) цестоди (стьожкові глисти — бичачий, широкий і карликовий ціп'як);
в) трематоди (сисуни).
Ураження, що зумовлені дріжджоподібяими грибами роду Candida (кандидамікоз), можуть виникнути при застосуванні антибіотиків широкого спектра дії.
Їх було введено в медицину німецьким фармакологом Домагком. Спочатку сульфаніламідні препарати були дуже ефективними, але до них швидко розвивається резистентність мікроорганізмів при повторних введеннях, тому на сьогодні вони втрачають своє практичне значення.
Тип дії — бактеріостатичний (за виключенням бісептолу, що діє бактерицидно).
Механізм дії — конкурентний антагонізм з параамінобензойною кислотою (ПАБК).
Показання до застосування:
Сифіліс — це хронічне інфекційне захворювання, що передається в основному статевим шляхом, спричинене блідою трепонемою, уражає всі органи і тканини організму, здатне до тривалого та рецидивного перебігу, передається від матері до дитини трансплацентарно.
Для лікування лямбліозу призначають метронідазол, амінохінол, фуразолідон, дилоксанід.
Амінохінол виявляє протипаразитарну і протизапальну дію, сприяє відновленню обміну колагенових структур.
Застосовують всередину за схемою при лямбліозі, лейшманіозі, токсоплазмозі, неспецифічному виразковому коліті.
Побічна дія: переноситься добре, але можливий розвиток диспепсичних порушень, головний біль, шум у вухах, алергійні реакції.
Основне місце паразитування трихомонад — слизова оболонка піхви, каналу шийки матки, порожнини матки, маткових труб, вихідних протоків великих присінкових (бартолінових) залоз, сечовипускального каналу і сечового міхура. У слизових оболонках цих органів виникає запалення.
Для лікування використовують метронідазол, тинідазол (фазижин), трихомонацид, орнідазол (тиберал), атрикан тощо.
Класифікація антипротозойних:
Противірусні засоби — препарати з вузьким спектром терапевтичної дії. До них швидко виникає резистентність. Тип дії — вірусостатичний.
Найбільше значення серед вірусних препаратів мають препарати таких груп:
Класифікація протитуберкульозних засобів:
I група (найбільш ефективні)
Класифікація снодійних препаратів
Симптоми Анафілактичного шоку:
Невідкладна допомога при анафілактичному шоку:
Фізичні та фізико-хімічні властивості
Такі фізичні властивості, як
Найбільш очевидним є вплив
Застосовують для зупинки кровотеч.
Недостатня продукція лейкоцитів призводить до зменшення їхньої кількості (лейкопенії) або відсутності (алейкії) у крові.
Причинами таких станів можуть бути
Обволікальні засоби — індиферентні (нейтральні) речовини рослинного походження, здатні утворювати у воді клейкі рідини — слизи, що вкривають захисною плівкою слизові оболонки або шкіру та захищають їх від подразнень.
Призначають обволікальні засоби:
Дія:
Рифампіцин (бенеміцин, рифадин) — напівсинтетичний антибіотик широкого спектру дії.
Тип дії — бактерицидний.
Добре всмоктується, легко проникає в тканини, виводиться з жовчю, частково — із сечею.
Поліміксини продукуються бактеріями Bacilus polymyxa.
Поліміксину М сульфат. Частково адсорбується з травного каналу і має малий об'єм розподілення. Виділяється в незміненому вигляді через кишечник.
Протимікробну дію виявляє переважно на Гр- бактерії: синьогнійну паличку, родину кишкових бактерій.
Тип дії — бактерицидний.
Антибіотикограма - це визначення чутливості збудника інфекційно-запального захворювання до антимікробних препаратів, використовують для призначення ефективної антибактеріальної терапії.
Механізм дії: необоротно пригнічують синтез білка, порушують проникність цитоплазматичної мембрани.
Побічні ефекти: ототоксичність; нефротоксичність.
Гепатотропні препарати — засоби, що впливають на функції печінки.
Сюди відносяться:
Панкреатит — запалення підшлункової залози.
Причини:
Гострий панкреатит проявляється гострим болем у верхній половині живота, яка деколи має круговий характер та іррадіює у праву половину грудної клітки та праве плече, безперервне блювання, невисока температура тіла, прискорений пульс (120-140 за 1 хв), підвищення ферментної активності крові і сечі (діастаза, амілаза).
Для лікування гострого панкреатиту використовують:
При діареї використовують:
Класифікація:
Для цього треба висвітлити наступні позиції:
