Залежність фармакотерапевтичних ефектів від екзогенних факторів

На фармакотерапевтичний ефект впливають ЕКЗОгенні фактори.

Фізичні та фізико-хімічні властивості

Такі фізичні властивості, як 

• агрегатний стан, 
• ступінь подрібнення, 
• розчинність у воді чи ліпідах, 
• ступінь дисоціації, 

визначають характер, силу і швидкість дії лікарської речовини.

Важливою для виявлення фармакологічного ефекту є лікарська форма, в якій призначають лікарські засоби. 

Так, препарати, призначені у формі мікрокапсул, мікродраже, виявляють рівномірний і тривалий терапевтичний ефект. 

Хімічна структура.

Фармакологічний ефект лікарських засобів залежить від їхньої хімічної структури, оскільки речовини, близькі за хімічною структурою, виявляють, як правило, подібну дію. 

Так, похідні барбітурової кислоти (барбітурати) пригнічують функцію ЦНС.

Специфічна дія лікарських речовин залежить від характеру і послідовності атомів у молекулі. Заміна навіть одного атома в молекулі лікарської речовини може призвести до зміни фармакологічної активності.

Дози і концентрації. Розрахунки доз лікарських засобів для дітей та людей похилого віку

Доза - кількість лікарських речовин, виражену в одиницях маси, об'єму або біологічної активності, 

Концентрація -  ступінь розведення дози в біологічних середовищах організму або розчинниках.

У медичній практиці дози розрізняють за прийомом:

• разова доза — кількість лікарської речовини на один прийом; 
• добова доза — кількість лікарської речовини на добу; 
• курсова доза — кількість лікарського препарату на курс лікування; 
• ударна доза — перша доза препарату, яка перевищує наступні.

Позначають дози в грамах або частках грама. 

Для більшої точності дозування розраховують на 1 кг маси тіла. 

В окремих випадках розраховують залежно від поверхні тіла (на 1 м2).

• Мінімально терапевтичні дози - виявляють початковий біологічний ефект. 
• Середні терапевтичні дози - які в більшості пацієнтів виявляють фармакотерапевтичну дію. Якщо вони не дають потрібного ефекту, то дозу підвищують до вищої терапевтичної. 
• Вищі терапевтичні дози (разові та добові; отруйних та сильнодіючих препаратів) наведено в Державній фармакопеї. 
• Токсичні дози, які справляють небезпечні для організму токсичні ефекти. 
• Смертельні (летальні) дози. 
  

Дози від мінімально терапевтичної до мінімально токсичної становлять терапевтичний діапазон (терапевтичне вікно).

Критерієм безпечного застосування лікарських засобів є терапевтичний індекс — відношення летальної дози до середньої терапевтичної.

Під час проведення фармакотерапії слід враховувати, що концентрація препарату в плазмі крові визначається фармакокінетикою (всмоктуванням, біотрансформацією, екскрецією).

Для розрахунку терапевтичних доз для дітей використовують формули:

1. Доза для дитини = доза для дорослого х масу тіла дитини (кг) / 70

2. Доза для дитини = доза для дорослого х на вік дитини / 24. 

Але при цьому не враховується фармакодинаміка ліків, вікові характеристики і чутливість до них, а також індивідуальні особливості хворої дитини.

Для проведення фармакотерапії у людей похилого віку дози необхідно підбирати індивідуально, рекомендують призначати лікарські засоби в знижених дозах, особливо на початку лікування. 

Так, дози серцевих глікозидів, седативних, гіпотензивних засобів і нейролептиків знижують у два рази порівняно з такими для осіб середнього віку. 

Лікування антибіотиками і антибактеріальними хіміопрепаратами проводять у звичайних або дещо знижених дозах.

Повторне введення лікарських засобів

Унаслідок тривалого застосування лікарських засобів може відбуватися посилення або послаблення ефекту.

Посилення ефекту низки препаратів пов'язано з їхньою здатністю до кумуляції.

Матеріальна кумуляція — накопичення лікарської речовини. Цю властивість мають препарати, що повільно виводяться з організму або міцно зв'язуються в організмі (наприклад, препарат наперстянки — дигітоксин).

Функціональна кумуляція — це "накопичення" ефекту, а не речовини (наприклад, внаслідок зловживання алкоголем — зміни функцій ЦНС).

Толерантність (звикання) — це зниження ефективності препарату під час повторних застосувань (наприклад, анальгетики, антигіпертензивні, снодійні тощо). Це може бути пов'язано зі зменшенням швидкості всмоктування речовини, збільшенням швидкості її інактивації і посиленням виділення з організму.

Тахіфілаксія — толерантність, що виникає дуже швидко (наприклад, ефедрин під час повторних уведень з інтервалом 10—20 хв виявляє менш виражену гіпертензивну дію).