Протитуберкульозні засоби

Протитуберкульозні - хіміотерапевтичні засоби, які затримують розмноження і зменшують вірулентність мікобактерій туберкульозу. 

Класифікація протитуберкульозних засобів:

I група (найбільш ефективні)

• — ізоніазид та інші похідні гідразиду ізонікотинової кислоти (ПНК);
• — рифампіцин.

II група (ефективні)

• —- синтететичні засоби (етіонамід, протіонамід, етамбутал, піразинамід, фтивазид, салюзид, метазид);
• — антибіотики (флориміцину сульфат (віоміцин), стрептоміцин, циклосерин).
• — фторхінолони (ломефлоксацин, пефлоксацин, левофлоксацин, офлоксацин, ципрофлоксацин).

III група (найменш ефективні)

— ПАСК, тіоацетазон (тибон).

Розроблено 3 основні схеми застосування протитуберкульозних засобів:

• — тривале лікування (18-24 міс). Спочатку призначають комбінацію з трьох препаратів (2-3 міс), потім — з двох;
• — уривчасте лікування;
• — короткі курси лікування. Різні схеми лікування короткими курсами відрізняються компонентами, які використовують у початковий період, але всі вони ґрунтуються на тривалому лікуванні із застосуванням ізоніазиду і рифампіцину.

Протитуберкульозні препарати І групи

Ізоніазид — синтетичний протитуберкульозний препарат, вибірково діє на мікобактерії туберкульозу. Залежно від концентрації виявляє бактеріостатичну або бактерицидну дію. Добре всмоктується з травного каналу, розподіляється у водному середовищі організму, проходить через тканинні бар'єри та проникає в клітини і спинномозкову рідину. Підлягає ацетилюванню. Виділяється нирками. 

Застосовують для лікування всіх форм туберкульозу. У разі необхідності призначають внутрішньовенно або внутрішньом'язово. 

Побічні ефекти: нейротоксичність (безсоння, судоми, психічні порушення, порушення пам'яті). Для запобігання цьому слід призначати з ізоніазидом піридоксин (вітамін Вб). Можливі також сухість у роті, нудота, блювання, закреп.

Фтивазид — препарат повільно всмоктується і повільно виводиться з організму, менш токсичний, ніж ізоніазид.

Показання до застосування: в амбулаторних умовах, після курсу лікування туберкульозу в стаціонарі, для профілактики загострення дітям та дорослим.

Салюзид розчинний — за фармакологічною дією подібний до ізоніазиду.

Показання до застосування: туберкульоз мозкових оболонок, плеври, серозних оболонок, слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, сечової і статевої систем, лімфатичних вузлів, шкіри, очей; туберкульозні нориці різної локалізації, вульгарний вовчак.

Метазид перевершує фтивазид за хіміотерапевтичною активністю, менш токсичний, краще проникає в спинномозкову рідину. Застосування і побічні ефекти такі самі, як в ізоніазиду.

Рифампіцин (рифоцин) — антибіотик широкого спектра дії. Виявляє виражену дію на мікобактерії туберкульозу, а також на грампозитивні бактерії у високих дозах і на грамнегативні. Рифампіцин добре всмоктується з травного каналу. Легко проникає через тканинні бар'єри, у тому числі й через ГЕБ. Терапевтичний ефект триває 8-12 год. Екскреція відбувається з жовчю, частково із сечею, бронхіальними та слізними залозами. Застосовують для лікування хворих з усіма видами туберкульозу. Призначають всередину по 0,3 г 2 рази на день до їди або по 0,45 г 1 раз на день. У разі необхідності вводять внутрішньовенно.

Побічні ефекти: ураження функції печінки та підшлункової залози; диспепсичні явища; можливе забарвлення сечі, мокротиння та слізної рідини в червоний колір.

Не рекомендовано призначати в І триместр вагітності.

Протитуберкульозні препарати II групи

Синтетичні засоби

Етамбутол (діамбутол) — синтетичний протитуберкульозний препарат. Стійкість мікобактерій до нього виникає повільно. З травного каналу всмоктується неповністю (3/4). Екскреція відбувається нирками. Призначають для лікування всіх форм туберкульозу в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами (наприклад, рифампіцин + етамбутол + ізоніазид).

Побічні ефекти: нудота, блювання, анорексія, алергійні реакції, порушення зору (через 2-6 міс. від початку лікування препаратом).

Піразинамід — один із найефективніших препаратів II групи, хоча і поступається ізоніазиду. Впливає на стійкі до інших препаратів мікобактерії туберкульозу.

Етіонамід (Етіомід) — за протитуберкульозною дією поступається ізоніазиду. Резистентність до препарату виникає швидко. Препарат легко всмоктується з травного каналу, проникає в спинномозкову рідину. 

Показання до застосування: туберкульоз легень, а також у випадках, коли препарати І групи втрачають ефективність через розвиток резистентних форм збудників.

Побічні ефекти: диспепсія, алергійні реакції, іноді порушення з боку ЦНС та периферійної нервової системи.

Протипоказання: вік до 2 років.

Протіонамід (тревентикс) — за протитуберкульозною дією подібний до етіонаміду, але краще переноситься. Можна призначати з іншими протитуберкульозними засобами.

Показання до застосування: туберкульоз легень та нелегенева його форма.

Побічні ефекти: порушення функції травного каналу, зменшення маси тіла, загальна слабкість, тахікардія, алергійні реакції.

Протипоказання: слід проявляти обережність при тяжких захворюваннях печінки і нирок; період вагітності.

Антибіотики

Стрептоміцину сульфат та канаміцину сульфат — антибіотики, широкого спектра дії (Антибіотики-аміноглікозиди).

Циклосерин — антибіотик широкого спектра дії; затримує ріст мікобактерій туберкульозу. За активністю поступається стрептоміцину. Добре всмоктується з травного каналу, легко проникає в спинномозкову рідину, виділяється нирками.

Показання до застосування: хронічні форми туберкульозу. Застосовують в умовах стаціонару разом з іншими протитуберкульозними препаратами.

Побічні ефекти: головний біль, безсоння, погіршення пам'яті, неврит, психастенічний стан, галюцинації, депресія, епілептиформні напади, знепритомнення.

Протипоказання: органічні ураження ЦНС (епілепсія та ін.). Слід проявляти обережність, призначаючи препарат пацієнтам з порушенням функції нирок, нестійкою психікою та хворим на алкоголізм.

Флориміцину сульфат (віоміцин) — антибіотик, що має широкий спектр протимікробної дії. Діє на резистентні до протитуберкульозних препаратів (за виключенням канаміцину) форми мікроорганізмів. Препарат погано проникає в спинномозкову рідину, всмоктується в кров тільки при парентеральному введенні.

Показання до застосування: туберкульоз легень, туберкульозний лімфаденіт.

Побічні ефекти: ототоксичність, алергійний дерматит, головний біль, ураження нирок, печінки.

Протипоказання: захворювання слухового нерва, нирок.

Протитуберкульозні препарати III групи

Натрію парааміносаліцилат (ПАСК-натрій) — синтетичний протитуберкульозний препарат. Ефективний при вживанні всередину. Призначають у дозі 3-4 г на один прийом 3 рази на добу через 0,5-1 год після їди. Препарат запивають молоком, лужними мінеральними водами або 2 % розчином натрію гідрокарбонату. Внутрішньовенно крапельно вводять 3 % розчин натрію парааміносаліцилату.

Побічні ефекти: нудота, блювання, діарея, агранулоцитоз, тромбоцитопенія; алергійні реакції.

Якщо виникають тяжкі реакції, лікування припиняють.

Фармакобезпека:

• — необхідно суворо дотримуватися режиму дозування;
• — для запобігання нейротоксичності слід призначати з ізоніазидом піридоксин (вітамін В6), глютамінову кислоту, тіамін (вітамін В1), седуксен;
• — при застосуванні етамбутолу потрібен систематичний контроль функції зору. Пацієнту радять звернути увагу на те, чи може він читати після вживання препарату;
• — лікувальна терапія при туберкульозі має бути тривалою та безперервною;
• — на початку лікування слід призначати 3—4 препарати. Важливо, щоб вони відрізнялися за механізмом дії на мікробну клітину;
• — лікарські препарати необхідно призначати, як правило, 1 раз на день;
• — доцільно хоча б один з них вводити внутрішньовенно;
• — при комбінації препаратів обов'язковим є призначення одного або двох основних засобів, особливо похідних ГІНК. Є готові комплексні лікарські засоби: пасоміцин (стрептоміцин + ПАСК), стрептосалюзид (стрептоміцин + салюзид) тощо;
• — не слід комбінувати препарати, що мають однакові побічні ефекти (наприклад, стрептоміцин і канаміцин або флориміцин), оскільки всі вони виявляють ото- і нефротоксичність.